Мета:виховувати в учнів почуття
патріотизму, продовжувати роботу над формуванням поняття БАТЬКІВЩИНА, Мала
Батьківщина; знайомити з історією заснування та формування села
Сурсько-Михайлівки, місцевими легендами та переказами, розвивати естетичні почуття
дітей, гордості за свою Батьківщину.
Обладнання:1-виставка дитячих малюнків до теми заходу;
2-виставка книг, у яких згадується або описується
с.Сурсько – Михайлівка:
-Усна
історія степової України.-Запоріжжя:АА Тандем,2009.-Т.7-Т.8
-Є.
Гуцало,Р.Самбук.Щаслива родина.-К.,Рад. Письменник,1976.
-Топономія
Дніпропетровщини/під. ред. Богомаз М.С.,Мороз В. С.--Дніпропетровськ,ВАТ
«Дніпрокнига»,2006.
-Літературне
Придніпров'я:Навчальний посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм.В
2-х томах.Т.1-Дніпропетровськ:ВАТ «Дніпрокнига»,2005.
-Дніпропетровська
область:історія та сучасність.-Дніпропетровськ:АРТ-ПРЕС,2007.,
3-слайди(35),Показ слайдів триває протягом всього свята, ілюструється весь
матеріал заходу. Під час створення слайдів використані малюнки дітей, фото
краєвидів села ,визначних місць Сурсько-Михайлівки, дитячі фото, раніше
проведених заходів,тощо)
діапроектор,
ноутбук,колонки…
4-Коровай
на вишитому рушникові,укр.костюми,свічки
Клас: 4,класовод:Карпова О.О.
Підготували вчителі вищої категорії :
Карпова Олена Олександрівна
Абажей Наталія Михайлівна
Дата проведення:30.01.2013
Місце проведення: КЗО «Сурсько-Михайлівська середня загальноосвітня школа
І-ІІІ ступенів Солонянської районної ради Дніпропетровської області»
Хід роботи
(Дві дівчинки та хлопчик в укр. костюмах з
короваєм на вишитому рушнику в центрі залу)
1-й учень
Гостей
дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо
хлібом, любов'ю і миром!
2-й учень.
Для гостей
відкрита хата наша біла,
Тільки б
жодна кривда в неї не забігла.
3-й учень
Хліб
ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось
по правді, щоб жилось у мирі.
(Звучить
пісня про хліб,дівчинка проходить з короваєм до гостей,учнів класу -
пригощає їх)
Вчитель.З давніх – давен український народ славився своєю
гостинністю та миролюбністю. Хлібом і сіллю зустрічають дорогих гостей-
символом добробуту. Не виключенням є і наше село: козацьке, вольне, яке ніколи
не було під владою поміщиків. Сьогодні ми , нащадки козаків , є членами однієї
великої родини- родини українців! А Україна-наша Батьківщина! Це дуже велике
і широке поняття. Кожен з нас вкладає в це поняття щось своє,
особисте, рідне і неповторне.
4-й учень.
У всіх
людей одна святиня,
Куди не
глянь, де не спитай.
Рідніша їм
своя пустиня,
Аніж земний
в чужині рай.
Їм красить
все їх рідний край.
Нема без
кореня рослини,
А нас ,
людей, без Батьківщини.
(М. Чернявський)
5-й учень
А живу я в
Україні,
В рідній,
милій стороні.
Ніжне сонце
в небі синім.
Ніжне
сонце, вільний вітер,
Далини ясна
блакить-
Все для
того,щоб радіти,
І хотілось
в світі жить.
(Г.Чубач)
6-й учень
Квітку у
садочку,
Зернятко у
полі,
Пташку, що
в гайочку,
Гори, ріки,
доли,
Хату, шлях,
будівлю,
Сонце в
небі синім
Ми звемо
чарівним
Словом –
Батьківщина.
(Л.Рева)
7-й учень
Де зелені
хмари яворів
Заступили
неба синій став,
На стежині
сонце я зустрів,
Привітав
його і запитав:
-Всі народи
бачиш ти з висот,
Всі долини
і гірські шпилі.
Де
найбільший на землі народ?
Де найкраще
місце на землі?
Сонце
усміхнулося здаля:
-
Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні, а земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина-
то найкращий край!
Звучить пісня «На нашій Україні»
Учитель.
Отже, все ,що нас оточує: і маленьке, і велике; те, що було вчора і те, що маємо
сьогодні-це і є Батьківщина!Мамина посмішка, татові мозолисті руки, запах
бабусиних пиріжків, п'янкі весняні пахощі квітів,золоті тополі на фоні
бездонного синього неба восени, захід сонця під безперервні пісні цвіркунів
влітку …Перелік можна продовжувати довго. У кожного свої улюблені місця, люди
і,навіть, запахи. Село, де ви народились, зростаєте, навчаєтесь і відпочиваєте,
дорослішаєте і мудрієте- це і є Мала Батьківщина!
8-й учень
Одна
Батьківщина, і двох не буває.
Місця, де
родилися,-завжди святі.
Хто рідну
оселю свою забуває,
Той долі не
знайде в житті.
9-й учень
Чи можу
забути ту пісню, що мати
Співала
малому, коли засинав?
Чи можна
забути ту стежку до хати,
Що босим
колись протоптав?
10-й учень
Під вікнами
мальви, в гаю материнка,
Оспівана
щедро в піснях.
Тут мамина
пісня лунає, і дзвінко
Її
підхопили поля і гаї.
Її вечорами
по всій Україні
Співають в
садах солов'ї.
11-й учень
І я
припадаю до неї вустами
І серцем
вбираю, мов спраглий води.
Без рідної
мови, без пісні,без мами
Збідніє
земля назавжди.
(М. Бакай)
12-й учень.
Українці й
українки
Всі кохають
до загину
Славну
землю батьків своїх-
Свою рідну
Україну
Але щоб цю землю свою
Міцно, щиро
покохати,
Треба все
її минуле
Добре
вивчити , пізнати.
13-й учень.
Треба знати
те, як предки
На землі цій
колись жили,
Як її
грудьми своїми
Заступали –
боронили,
Як за волю
і за долю
Йшли у бій,
як на забаву,
Здобували
собі рани,
Україні
своїй – славу;
14-й учень.
Як невпинно
працювали
І боролися
завзято,
Щоб їх люба
Україна
Була дужа і
багата.
Хай не буде
ні одної
Української
дитини,
Що не вміла
б розказати
Про минуле
України.
(Роман Завадович)
Пісня «Зіронька»
Учитель.СурськоМихайлівка-село,що має свою історію, прекрасну, зворушливу,
оповиту легендами і таємничістю. Козацьке, вільне, яке населяють люди з
відкритими душами, трудолюбиві і веселі, милосердні і справедливі.
І учень.Колись давно в диких степах /як вони тоді
називались/почали селитись люди, що втікали від неволі та панських порядків. І
почали вони називатись козаками. Це було потужне військо , що охороняло кордони
України від турків та татар, а ,також, воювали з панами, захищали бідних та
знедолених людей.
ІІ учень Влада козаків на півдні теперішньої України
тривала досить довгий час:майже 300 років. Але не до вподоби це було
Російському царату. І ось в 1775 році Російська імператриця Катерина підписала Указ про скасування Запорозької
Січі та зруйнувала її…
Але
повернемось в ті часи , коли Запорізька Січ була могутнім оплотом українського
народу. Був серед козаків такий собі
Яків Качалов.Та не простим він був козаком, а козацьким осавулою, до того ще й дуже багатим.
3 учень Подорожуючи одного разу степом, примітив він
місцину краси небаченої : високий та довгий пагорб, ніби огортав, чималу
долину, через яку блакитною стрічкою звивалась тиха річечка. Все дихало спокоєм
і ніжністю.
4 учень Краєвид настільки вразив
козака, що той згодом повернувся сюди і побудував зимівник на березі річки Сура
в тому місці, де вона робить петлю, тобто на півострові серед степу.
Землі
надзвичайно родючі та стратегічно вдало розташовані. Господарство Качалова було
великим. Не один батрак допомагав козакові розвивати та доглядати його, але не
було у нього спадкоємця.
5 учень І тоді взяв козак Яків з багатодітної сім’ї/ за згодою батьків /
семирічного хлопчика, свого хрещеника , Микитку. Виховав його у кращих
козацьких традиціях: сміливим , чесним, відданим своєму народу. Згодом Микита
став теж запорізьким козаком.
6 учень Одного
разу задрімав козак Микита на пагорбі, в затінку. Чи то щось йому приснилось,
чи так невдало перевернутись вирішив уві сні, але покотився він аж до самого
підніжжя. Довго реготали запорожці , згадуючи ту пригоду, а Микиту прозвали
Коржем. Бо коли котився він з пагорба, то здалеку був схожий на круглий
млинець, тобто корж.
7 учень По смерті
Качалова все майно перейшло до Микити Коржа. І потяглися до нього люди з усіх
сторін. Дивився козак на їхні руки, і якщо були вони мозолистими, то і власник
їхній був роботящим. Давав цій людині землі стільки, скільки за один день вона
виорати зможе.
УчительОтже,Село Сурсько-Михайлівкарозташоване на
річціСуха Сура. Виникло село з козацького зимівника курінного отамана Якова
Омеляновича Качалки. В 1776 році він отримав в присурських степах 3340 десятин
землі, чин російського прем'єр-майора і дворянство, перейшовши на російську
службу після ліквідації Запорізької Січі. Помираючи, заповів своє майно
хрещенику козаку Микиті Коржу.
8 учень Микита
Корж – особа історична. Він автор унікального твору
«Устноеповествованиебывшагозапорожца, жителя Екатеринославскойгубернии и уезда,
селенияМихайловкиНикитыЛеонтьевича Коржа», який використовують практично всі
дослідники Запорозької Січі.
УчительДуже
любили селяни Коржа, тому немало переказів про його пригоди дійшли і до
нас.Однією із найцікавіших є розповідь про те, як він до царя ходив.Так як село
було вільним, то постало питання про те, щоб передати його у владу одному з
поміщиків.Не міг стерпіти цього МикитаЛеонтієвич, той подався правди до Москви
шукати, до самого Імператора всія Русі Павла І.Довгою та тяжкою була його
дорога, але, коли дібрався до місця, виявилося ,що охорона немала ніякого
наміру пропускати його до імператора. Три дні чекав козак, а побачивши одного
разу, що государ підійшов до вікна. Витягнув з кишені мотузок і почав з ним
навколо цар-пушки ходити, ніби вимірюючи її.Зацікавив своєю поведінкою
Імператора і той наказав:
-Подать того чудака сюда!!!
Швидко козак вже перед
імператором стояв:
-Чтоэтотысейчасделал?
Корж сміливо відповів:
-Так міряв гармату,Ваше
Сіятельство, і метикував. Як її в кишені сховати, та до себе в село
відвезти.Сподобалась мені дуже.
Імператор , після довгого
реготу,сказав:
-Насмешилтыменячеловек, давно
так не смеялся.Проси чего хочеш.
Так Микита Корж повернувся до
поселення з вольною грамотою , підписаною самим імператором.Подорож Микити
Леонтієвича тривала 2 роки.
(Розповідь інсценізована)
9 учень Швидко розросталось поселення. І коли прийшов час
його назвати, то пропонували люди назви Качалівка , Коржівка тощо.
Але будучи
людиною скромною, Корж запропонував назвати Михайлівкою-на честь
новонародженого сина царя., який, на прохання козака, підписав Вільну грамоту
для села. А селяни-Сурським. Поєднавши
ці дві пропозиції, утворилась Сурсько – Михайлівка – ця назва і
дійшла до сьогоднішніх днів.
10 учень Село росло
і розквітало, біленькі хати відрізнялись чистотою та ошатністю. Люди
вели господарство, займались землеробством, бортництвом, розводили худобу.
11 учениця)Краєзнавцями нашої школи під
керівництвом вчителя історії Біжко Ірини Миколаївнибули зібрані легенди про
заснування села, про його назву. А в
уяві моєї сестри,Колєсник Яни, народилася
легенда про долю козацького зимівника …………
ПРО ДОЛЮ КОЗАЦЬКОГО ЗИМІВНИКА
Десь років 20 тому наїхали в село люди – метробудівники, розділили Коржівку
– улюблене місце відпочинку в Михайлівці, і почали зводити шикарні
багатоповерхові котеджі – з басейнами, вітражами, альтанками, що ведуть прямо в
лоно Сури…
12 учениця.Не сподобалось це духу
Коржа: не питав у нього ніхто дозволу, щоб зайняти його родове гніздо. А може,
зберігав спокій своїх рідних, що спочивають вічним сном на прадавньому
коржівському кладовищі в терниках.
11 учениця.Не цікавились городяни
історією села, не розпитували старожилів… А ще, подейкували, що на чесно
заробленігроші такого не збудуєш… Не нам судити… Але нічого доброго з того
поселення не вийшло: стоять, мов примари, напівзбудовані і полишені велетні –
майже всі їх власники трагічно пішли з життя… Вже ближче до вулиці, до
сільських садиб в двох котеджах бувають люди – не живуть, а так, інколи
наїжджають подихати свіжим повітрям.
12 учениця.Ось такий він – Микита Корж.
Роздав більше трьох тисяч десятин землі, прийняв скільки людей, а на свою
заповітну чужих не пускає…
Учитель .Дослідженнями гуртківців зацікавились: нащадок
Коржа Володимир Корж – художник –реставратор, капітан почесної сотні Верховного
атамана Всеукраїнської організації «Центральна Україна»; член клубу краєзнавців
«Ріднокрай» при музеї Д.Яворницького Скубицький Іван Корнєєвич та корінний
житель нашого села, нині директор Письмечівської СШ Шевченко Анатолій
Дмитрович, які відвідали не тільки місце поховання козака, а й козацький
зимівник
Чимало книжок відомими авторами і науковцями написано про
жителів Сурсько-Михайлівки, історію села, минуле і майбутнє.Слово бібліотекарю
школи Шевченко Людмилі Василівні(Короткий (2 хв.)огляд літератури)
15 учень.
Хата моя,
біла хата,
Рідна моя
сторона.
Пахне
любисток і м'ята,
Мальви
цвітуть край вікна.
Хата моя.
Біла хата,
Казка тепла
й доброти.
Стежка від
тебе хрещата
В'ється в
далекі світи.
16 учень.
В хаті
спокійно й затишно,
Вечір десь
бродить в гаю.
Мати
задумливо й ніжно
Гладить
голівку мою.
Мамо, чого
зажурились?
Дайте тепла
ваших рук.
В хаті на
згадку лишились
Болі й
тривоги розлук.
17 учень.
Я люблю
свою хату,
І подвір'я й
садок,
Де і сонця
багато,
І в спеку
холодок.
Тихо й
затишно
Квіти коло
хати цвітуть,
І невтомно
все літо
Бджоли в
цвіті гудуть.
18 учень.
Все для
мене тут рідне:
Стіни –
білі, як сніг,
І віконце
привітне,
І дубовий
поріг.
І ряденця
строкаті,
Й рушники
на стіні,-
Навіть дим
в нашій хаті
Рідно пахне
мені.
Рідна казка
про гнома,
Рідна
стежка і сад…
Всюди
добре,
А вдома
Краще,
кажуть, стократ.
Звучить пісня «Стежка»у виконанні
Сандетської Ольги
Учитель
.Були в історії нашого села світлі, радісні, чудові сторінки подій, але не минули
його й часи лихоліття. Це і голодні роки, коли люди вмирали від того, що не
було хліба на столі. І тяжкі воєнні роки. Немає в Сурсько-Михайлівці сім'ї, у
яку б ніколи не приходило горе. Пом'янімо всіх, хто помер в роки голодомору , загинув на фронтах ВВВ.
/Діти встають, триває хвилина мовчання/
19 учень
Когось не
діждались, хто рідний і милий,
У пам'ять
обпалену біль заповза.
Воєнні
могили, високі могили,
Завжди біля
вас материнська сльоза.
20 учень
Лишила
Батьківщина біля серця
Своїх синів
, загиблих на війні.
Сльоза зорі
стоїть над обеліском,
Сховавши
клопоти людські і сни.
Сьогодні
треба поклонитись низько
Усім, усім
хто не прийшов з війни.
(Звучить пісня у виконанніСандетської
Ольги та Колєсник Анни «Свіча»)
Учитель.
Немало
талановитих і гідних людей вийшло з нашого села. Козацьке коріння завжди давало
про себе знати.
За нашими дослідженнями
майже 20 років в церкві служив отець ДмитрійТяпочкін – Бєлгородський старець,
архімандрит Серафим.
Сьогодні в Російській
Федерації стоїть питання зарахування отця ДмитріяТяпочкіна – архімандрита
Серафима до лику святих. В цій книзі
зібрані також свідчення очевидців села Сурсько-Михайлівка членами краєзнавчого
гуртка “Літописець”
В роки ВВВ
безстрашно і завзято воював з фашистами наш земляк – Гаркуша Микола Васильович.
Прийшов з війни він Кавалером трьох Орденів Слави.Служив у розвідці і немало
цінних відомостей роздобув він для фронту, для Перемоги.
Вихідці з
нашого села в радянські часи займали
помітні місця в керівному апараті країни, серед них СуховийАнатолійГригорович-міністр
транспорту республіки Білорусь(Трагічно загинув 2011 , похований на цвинтарі
керівництва республіки Білорусь)
Успішний бізнесмен і спонсор нашої школи
сьогодні - Кравченко Володимир Якович . В рамках акції «Подаруй вікно школі!» і
до нашого класу надійшла допомога від нього
Корж
Олександ Леонідович –керівникгосподарства «Гайдамацьке»,яке є одним з найкращих
у районі
Ім’я
Гончарук Наталії Трохимівни знають далеко за межами району і ,навіть, області.
Успішна і привітнажінка,випускниця нашої школи,зараз представляє інтереси краю
в Києві-столиці України.
21-й учень
Хто зберіг
любов до краю
І не зрікся
роду,
Той ім'ям не
вмре ніколи
В спогадах
народу.
Хто поїв,
як струмінь , край свій
І не згинув
в морі,
Ой не раз
того згадають
Влітку квіти
– зорі.
22-й учень.
Хто угледів
в час безчасся
Сонце крізь
тумани,
Той люду
рідним батьком
І пророком
стане.
Хто зберіг
любов до краю
І не зрікся
роду,
Тільки той
віддав всю душу,
Все, що
зміг, народу.
(О.Олесь)
Учитель.
Діти нашого
класу теж пишуть вірші, найкращі з них присвячені саме краю , у якому
зростають. На розсуд шанованих гостей, ми пропонуємо послухати їх.
Колєсник Анна представить вірш
«Сурсько-Михайлівка»
В самому
центрі України
Розташувалося
моє
Найперше,рідне
і єдине
Село, що
все гарніш стає.
Тут є ріка,
Сурою зветься,
Тут гарні
дуже всі стежини,
Пташиний
спів скрізь роздається,
Ростуть і
верби , і калина…
Я все
люблю, тут все найкраще,
Отой
лісок,що біля школи,
Садочок
перший наш дитячий
І наша
люба,мила школа!
Сурсько-Михайлівці
спасибі
За те, що я
зростаю тут,
Спасибі
рідній Україні,
Що тут мої
батьки живуть!
Кривошея Костя .Вірш «Наступила осінь»
Наступила
осінь,листя опада.
Комарі
охоче грають у м’яча.
Діточки до
школи йдуть у перший клас,
Щоб учиться
добре, тут, у школі в нас.
Валя Толстонос «Пори року»
Щедра осінь
– мати всіх нас нагодує,
Тихо ляже
спати…А зима крокує,
Гарно
завіває, морози наганяє,
Чарівну
пісеньку співає, на весну чекає…
Все вже
розцвітає,сонечко вже сяє,
Вітер
повіває, літечко гукає!
Теплий дощик накрапає, солов’ї в ліску співають,
З неба
дівчина заграє, на веселці заспіває!
Учитель
Так,
дійсно,неповторна краса сільської природи в різні пори року.
Найулюбленішим і для дорослих ,і малих
,є –літо!!! А чи бували ви у нас влітку?
23-й учень
На нивах широких
Достигли хліба.
Над жовтимихвилями —
Даль голуба.
По хвиляхколосся
Ген-ген на просторі
Пливутьстеповікораблі,
Як уморі...
Дзвіночкамижайвір
Розгойдуєвись:
Тут косами люди
Косили колись,
Серпами стинали
Пшеничнестебло...
Не знаєІванко,
Як важкобуло.
Сидить на комбайні
Ізтаткомсинок,
Тримає в руці
Золотий колосок.
25-й учень
Від захвату обертом
Йде голова:
Найкраща пора —
Це, звичайно, жнива!
Радіємалий,
Що і вінкапітан,
Що морем навколо
Розкинувся лан...
.
26-й учень
Вийди в поле на світанку-
Серце радо мліє.
У
барвистувишиванку
Заплелисямрії... Землю хочетьсяобняти,
Де живем щасливо. Наливайтеся, зернята! Колосися,
ниво!
Учитель. А яка рибалка влітку…Це ж просто
мрія!!!!
Пісня
«На рибалку»
Учитель.Швидко плине час, його не зупинити…Аж ось вдяглося
село у шати золоті, ходить господарює осінь в козацькім краю…
Аня Колєсник виконує вірш «Осінь»під музичний
супровід
Кришталем
із неба сипле щедра осінь,
На поля і
доли золото приносить,
Проводжає
птахів у далекий вирій,
З дощиком
сумує на хмаринці сірій.
Стелить
добру долю стиглими хлібами,
Роздає
дарунки щедрими руками!
І вінок
червоний одягла калині!
Йде чарівна
осінь знов по Україні!
Учитель.Відчиняє листопад ворота зимі-білосніжці.
Вкривається козацький край білою скатертиною.
Пісня
«Перший сніг»
УчительВесною буяє , квітне село…
Учень Сонце ходить по діброві, ходить ,як лисичка.
Котики
вербові жмурять жовті вічка.
Вже не
хочуть спати, хоч і трішки сонні,
Гріють
цапенята на яснім осонні
Учитель.Зростають діти, нащадки козаків. Вони наше
майбутнє, наша надія, наше життя!!!
Дорослішають
діти, сивіють матері, та ніколи не зістаріється наша земля, бо її майбутнє у
руках маленьких козачат.
Нам пощастило народитись у такому чудовому ,
неповторному, красивому селі, з багатим минулим і , будемо сподіватись, з гарним майбутнім: Сурсько-Михайлівці!
Бережіть і примножуйте,діти, те, що надбано вашими пращурами. Будьте чесні,
розумні, Любіть свій край!Прославляйте його добрими справами!
Пісня «Туп-туп»
Немає коментарів:
Дописати коментар